andy_ms

Коли моя дочка була ще зовсім маленька і я їй розповідав про якусь тварину, перше що вона питала "а воно кусається?" І це повністю правильний і тверезий погляд на речі, щоб взаємодіяти з зовнішньою середою треба чітко уявляти всі потенційні загрози.
І всі ми, українці, повинні чітко теж уявляти всі потенційні загрози для нашої нації. Про кацапів вже багато написано і мова зараз не про них. Нажаль на наших кордонах є ще один потенційний ворог, не менш небезпечний, потенційно, ніж кацапи.
І це Польща. Нажаль це осознають далеко не всі. І це несе ще більшу загрозу, бо якщо ти думаєш що в тебе живе вулик, а це чорна мамба, то в тебе дуже мало шансів не відхопити важких наслідків.
Казати такі речі дуже не популярно "давайте пересремо відношення з усіма, тоді точно переможем!", "це просто були розборки між сусідами які є завжди, хто старе помяне тому очко впередазться в зал!". "давайте заборонимо читати Сапковського і С. Лема!", "поляки передали нам зброї більше ніж всі інші країни!". І навіть звинувачення в істеричності і невміння в логіку.
Тому, як завжди трохи заглибимось в історію.
Після монгольської навали народи що проживали в межах кордонів майбутньої України, втратили свої державні інституції. І були інтегровані в велику імперію Речь Посполиту. Яка починалась як співдружність декількох народів під однією короною, але перетворилась в суто польську імперію. І ми були її частиною.
Причому, якщо наші предки вважали себе діскрімінованими в правовому і релігійному аспектах, то провласні еліти імперії вважали наших предків дикунами яких вони цивілізують.
По ітогу спалахнула національно визвольна боротьба, з класичними ознаками громадянської війни з усіма її прелестями. По ітогу Україна отримала незалежність і швидко їх втратила попавши в орбіту Російської імперії. Правда частина України лишилась в складі Польщі але потім то і Польщі не стало. Другий раунд розгорівся під час революції в російській імперії 1917-1922 року. Не буду заглиблюватись тому максимально коротко. В ході подій утворились незалежні країни Польща і Україна. Так от якраз удар Польщі в спину УНР і призвело до загибелі незалежності України не в меншій ступіні ніж більщовістські дії. Окрім того частина України увійшла в склад новоствореної Польщі і українці там підвергались многопланової дискримінації по етнічним, мовним і релігійним ознакам. Все це проводилось в рамках політики ополячивання і асиміляції. Потім прийшли совєти і оба наших народи потрапили під пресс імперії знову.
З момента отримання Польщею і Україною незалежності після розвалу совка між країнами встановились досить складні відносини, хоча по суті нормальні для сусідів. Але мотив зверхності поляків до українців був присутній завжди. І поступово тільки ріс. Коли почалась повномасштабка поляки максимально підтримали і матеріально і морально Україну. Багато поляків добровольно приїхали добровільно воювати за нас. Але почались і негативні тенденції. Зовнішня загроза викликала зростання націоналих почуттів поляків і нажаль з ним і старі претензії на Україну. Нажаль частка політичної еліти зробила ставку якраз на роздмухування цих настроїв.
А тепер про головне. Нажаль ступінь загрози від нашого сусіда у нас серйозно недооцінюється. З Польщі, з офіційних, і не тільки кіл до нас постійно йдуть звинувачення в різанині поляків під час ДСВ. Повчання про те кого можна вважати нашим Героєм кого ні і вообще як ми повинні розповідати свою історію.
Нажаль у нас досі це сприймають як якісь помилки і починають раціонально пояснювати помилковість заяв. Але це ті ж імперські ігри як і уроки історії від хуйла. Коли їх чуєш не треба щось пояснювати, треба готувати зброю.
Є і ще один рівень загрози від Польщі. І це вже наші внутрішні проблеми. Я б назвав це прозахідною ватою. "нехай путін забере східняків, а ми підем під Польщу", "якщо кацапи переможуть, я збігу в Польщу, я там працював там все супер нас там чекають". І спільн для обох "хай ідіоти йдуть воювати, мені нема за що, бо Польща". І починаючи з Волині і далі на Захід це дуже поширена позиція.
Тому, звісно не треба істерити чи підіймати паніку, але треба завжди пам'ятати що ми ситуативні друзі і що в тому віці в схожій ситуації вони вдарили нам в спину.
Так що поки що Відьмака і Лема позбуватись не треба, але...
Таке життя.